Народився Марко Лукич 22 травня 1840 року у с. Бежбайраки Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині село Кропивницьке Новоукраїнського району Кіровоградської області). Батько походив зі шляхетного роду Кропивницьких гербу Сас.
В дитинстві Марко співав у церковному хорі, мав гарний слух, чудовий голос (альт). Закінчив Бобринецьку повітову школу та Бобринецьке повітове училище. Брав участь в аматорському гуртку, де ставили п’єси українських і російських драматургів.
Державну службу М.Кропивницький почав дрібним судовим чиновником, пізніше став вільним слухачем юридичного факультету Київського університету.
У своїй творчості він послідовно обстоював принципи життєвої правди та критичного відтворення дійсності. Йдучи за І. Котляревським і Т. Шевченком, неухильно захищав і розвивав демократичні традиції в літературі й мистецтві. Його театр був головним джерелом для відновлення та культурного відродження пригнобленої й спраглої нації.
За довге театральне життя Марко Лукич зіграв у творах українського, російського й західноєвропейського репертуару понад 500 ролей, які стали шедеврами сценічного втілення. Протягом свого життя написав близько 40 п’єс. Особливість його творів – головна роль відведена простому селянину, сповненому переживань та емоцій, зрозумілих і близьких звичайним людям.
Устами героїв своїх п’єс Кропивницький проголошував протест проти соціальної несправедливості. Цензори забороняли твори драматурга, погрожували арештом, і тільки надзвичайна популярність і народна любов рятували митця-патріота від неминучого арешту.
Талантом Кропивницького захоплювалися як глядачі ярмаркових сцен маленьких містечок і сіл, так і вишукана публіка театрів Одеси, Харкова, Києва чи Єлисаветграда (тепер – місто Кропивницький). Критики високо цінують праці Кропивницького, але найщиріший відгук він знаходив і знаходить у серцях українців.
Життя і діяльність М. Кропивницького пов’язані з Полтавщиною. У 1881 році він працював режисером і провідним актором у новому українському театрі у Кременчуці.
У 1903 році Марко Лукич приїхав до Полтави на відкриття пам'ятника Івану Котляревському і зіграв роль виборного Макогоненка у виставі «Наталка Полтавка» на сцені просвітницького будинку імені Миколи Гоголя (пізніше – кінотеатр «Колос).
Бував у будинку Єлизавети Милорадович – української громадської і культурної діячки, голови Полтавського філантропічного товариства, меценатки, тітки останнього гетьмана України Павла Скоропадського. У Полтаві зустрів одну із коханих жінок – актрису полтавського театру Антоніну Маркович.
Марко Кропивницький – одна з ключових постатей української культури кінця ХІХ – початку ХХ століть. Своєю діяльністю він не лише сприяв творенню національного українського професійного театру, а й загалом суттєво вплинув на формування української ідентичності.
