Міжнародний день безневинних дітей — жертв агресії.
Світова дата, яка, в наслідок російської агресії для України звучить особливо боляче.
Кожна війна починається з наказів, але бʼє — по дітях.
По тих, хто ще вчора тримав олівці, а сьогодні тримає руку мами під час тривоги чи евакуації.
По тих, хто мав прокидатися для школи, а прокидається від вибухів.
По тих, хто мріяв… І замовк.
Тисячі українських дітей уже заплатили ціну, якої не мали б знати.
Ті, хто загинув.
Ті, кого поранило.
Ті, кого викрадено.
Ті, хто щодня дивиться на війну дитячими очима.
Але в цих очах — не лише біль. Там — сила. Там — надія. Там — Україна.
І ми не маємо права їх зрадити.
Боремось — за їхнє життя і майбутнє.
Бо діти — не мішень… І не статистика…
Діти — це сенс!
Кажуть, душі загиблих дітей стають дзвіночками. Тихими, щемкими.
Їх не видно, але вони звучать — у серцях батьків, у порожніх кімнатах, у наших обіцянках не забути і не пробачити.
Ми не можемо повернути втрачене, але можемо зробити все, аби діти більше не ставали жертвами, аби не лунало нових дзвіночків...
Поки дорослі захищають країну, діти — наше щоденне нагадування, заради чого ця боротьба.
