Чи потрібна згода працівника на суміщення професії (посади)?
За статтею 105 КЗпП України, працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією
(посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.
Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.
Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити питання доплат із профспілковим органом, який представляє інтереси більшості працівників, а якщо його немає — з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом (ч. 2 ст. 97 КЗпП).
Суміщати посаду можуть один або кілька працівників.
Виконання додаткової роботи в порядку суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника покладається на працівника наказом (розпорядженням) по підприємству, в якому зазначається назва професії, яку працівник буде суміщати (виконувати), та розмір установленої доплати з урахуванням положень колективного договору. Роботодавець повинен звернути увагу на те, що суміщення професій (посад) та виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника можливо тільки за згоди працівника і якщо це не призведе до погіршення якості продукції, виконуваних робіт, обслуговування населення.
Угода про суміщення посад укладається на певний термін або без зазначення такого. Працівника, який суміщатиме посади, потрібно ознайомити з наказом під розписку. Скасування суміщення посад також оформляється наказом.
Роботодавець не може встановити працівнику виконання додаткової роботи в порядку суміщення професій (посад) та виконання обов″язків тимчасово відсутнього працівника, якщо для виконання роботи законодавством передбачено вимоги до рівня освіти та стану здоров’я, яким не відповідає працівник.
