Відповідно до частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс), право на обов’язкову частку у спадщині мають: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки.
Ці особи мають право на обов’язкову частку у спадщині, навіть якщо вони не згадані у заповіті. Розмір обов’язкової частки становить половину частки, яку спадкоємець отримав би за законом.
При спадкуванні земельних ділянок, обов’язкова частка визначається аналогічно іншим видам майна. Це означає, що особи, які мають право на обов’язкову частку, можуть претендувати на частину земельної ділянки, що входить до складу спадщини незалежно від змісту заповіту. При цьому враховується загальна площа земельної ділянки та кількість спадкоємців, які мають право на спадщину.
Спадкоємець повинен прийняти спадщину у встановлений законом спосіб і строки. Протягом 6 місяців після смерті спадкодавця, спадкоємцю необхідно подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу, не залежно від наявності заповіту. Заява подається за останнім місцем проживання померлого. Якщо ж місце проживання спадкодавця невідоме, то місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини.
Поряд з цим, відповідно до частини третьої статті 1268 Кодексу спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Звертаємо увагу, що суд може зменшити розмір обов’язкової частки, враховуючи характер відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, а також інші обставини, що мають істотне значення. Однак повне позбавлення права на обов’язкову частку не передбачене законодавством.
Відповідно до підпункту 1.10 пункту 1 глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України
23 лютого 2012 р. за № 282/20595, нотаріус при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити заповідачу зміст статті 1241 Кодексу про право на обов'язкову частку у спадщині.
Статтею 69 Закону України ,,Про нотаріат” встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус або уповноважена посадова особа органу місцевого самоврядування також перевіряє коло осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині.
Право на обов’язкову частку у спадщині є важливим механізмом захисту інтересів спадкоємців. При спадкуванні земельних ділянок слід враховувати це право, навіть якщо заповітом передбачено інший порядок розподілу майна. Однак, реалізація права вимагає активних дій самого спадкоємця та дотримання процедур, передбачених законодавством.
