Останній дзвоник — як крапка в реченні, після якої кожен починає писати свій наступний абзац.
Навчальний рік в Кременчуцькому районі завершується. Рік з тривогами, укриттями, нестабільними мережами, але з неймовірною витримкою, людяністю і силою.
Ми пройшли його разом. Учні, вчителі, батьки, громади — всі тримали лінію освіти. І тримають далі.
Хтось нарешті дочекався канікул — часу, коли можна видихнути, побути дітьми, підняти голову до неба, де хочеться бачити лише літаки з відпусток.
Хтось уже тримає в руках квиток у доросле життя — готується до НМТ, вступу, нових рішень. І нехай усі вони будуть влучними.
Бажаю всім учням Кременчуцького району літа, про яке мріяли. Таких канікул, які запам’ятаються не війною, а сміхом, книжками, відпочинком з друзями.
А тим, хто завершує свій шкільний шлях — віри в себе. І впевненості, що все можливо. Бо так і є.
Дякую нашим освітянам. Ви тримаєте не лише знання — ви тримаєте майбутнє.
Вперед — до мрій! І до Перемоги!
