#Наша_незалежність #Марафон_30. Євген Пономаренко – на службі Богу й Україні
Він змалечку полюбив історію. Вивчав історію людських доль, події. Чимало цікавого розповідали рідні, знань додавало й життя. Живучи з батьками у Казахстані, Євген Пономаренко читав про Чингісхана, Тимуридів, а коли він оселився на Полтавщині, хлопець почав скрупульозніше досліджувати багатюще археологічне минуле краю, зокрема, його цікавили скіфські кургани, давні вали, поселення. А далі була служба у Збройних Силах, підрозділ спецпризначення, мрії про криміналістику. Травма змусила звільнитися в запас.
Наш герой – людина небайдужа, невгамовна і непосидюча. Він завжди у вирі життя, на передовій. Вивчає історію краю, українського козацтва, бере участь у громадських формуваннях, археологічних дослідженнях, пише наукові статті.
Все змінив 2014 рік. Майдан, російська агресія на Сході України. Євген Пономаренко не з тих, хто відсиджується. Із десятками небайдужих він вирушив у зону АТО допомагати українським військовим. Везли на передову найнеобхідніше, бо розуміли, що у момент біди лише гуртом можна протистояти агресору. Скільки ж їх було тих рейдів на передову і стільки ж солдатських «Дякую», від яких теплішає на серці.
З 2016 року отець Євгеній починає свою службу вже в якості капелана. Здійснює душпастирство над військовими у військовій зоні операцій. Активно допомагає нашим бійцям духовно і матеріально.
Нині Євген Пономаренко мріє відкрити у рідному селі Великі Кринки музей, аби молодь, старші односельці знали давню історію рідного краю та аналізували часи теперішні, коли Україна відстоює свою Незалежність. Євген переконаний, що у згуртованості та розумінні співвітчизників наша сила та єдність.
Автори: А. А. Барабаш, І. О. Курницька.
