Права та гарантії неповнолітніх при влаштуванні на роботу
За статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно з вимогами Кодексу законів про працю України, неповнолітні працівники в трудових правовідносинах прирівнюються в правах до повнолітніх, а у сфері охорони праці, робочого часу, відпусток і інших умов праці користуються пільгами.
Працевлаштування неповнолітніх відповідно до законодавства України про працю обов’язково здійснюється на підставі письмового трудового договору лише після попереднього медичного огляду і надалі, до досягнення 21 року, щорічно підлягають обов’язковому медичному огляду.
Кодекс законів про працю не допускає прийняття на роботу осіб молодше 16 років. Проте, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли 15 років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
На кожному підприємстві, в установі, організації має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, яз зазначенням дати їх народження.
Забороняється використовувати працю неповнолітніх (осіб молодше 18 років):
- для виконання важких робіт і робіт з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (ст. 190 КЗпП України, ст. 11 «Про охорону праці»). Існує спеціальний Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року N 46. Але, як зазначено в п. 2.3 цього наказу, при проходженні виробничої практики (виробничого навчання) особи, які не досягли 18-річного віку і навчаються у професійно-навчальних закладах, можуть знаходитися у виробництвах, професіях і на роботах, включених до Переліку, не більш як 4 години за умови суворого дотримання діючих санітарних норм і правил, а також правил і норм по охороні праці;
- залучати неповнолітніх осіб до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (ст. 190 КЗпП України, ст. 11 Закону «Про охорону праці»). Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року N 59 встановлено Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми. Відповідно до пп. 2-3, 6 цього наказу, підлітків забороняється призначати на роботи, які пов’язані виключно з підійманням, утриманням або переміщенням важких речей. До роботи, що потребує підіймання та переміщення важких речей, допускаються підлітки, які не мають медичних протипоказань, що засвідчено відповідним лікарським свідоцтвом. До тривалої роботи по підійманню та переміщенню важких речей підлітки до 15 років не допускаються. Робота підлітків з вантажами не повинна становити більше 1/3 робочого часу;
– залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні (ст. 55, 63, 192 КЗпП України, ст. 11 Закону «Про охорону праці»).
Відповідно до статті 51 Кодексу законів про працю України скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
• для працівників віком 16-18 років — 36 год. на тиждень,
• для осіб віком 15-16 років (учнів віком 14-15 років, які працюють у період канікул) — 24 год. на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не сможе перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, як для осіб, зазначених вище відповідного віку.
Для робітників віком до вісімнадцяти років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорціонально скороченому робочому часу для осіб, що не досягли вісімнадцяти років.
Заробітна плата неповнолітнім працівникам при скороченій тривалості роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості роботи.
Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно – технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.
Щорічна відпустка працівникам віком до вісімнадцяти років надається у зручний для них час. Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, установі, організації. Тривалість щорічної основної відпустки для неповнолітніх становить 31 календарний день.
Ст. 24 Закону України «Про відпустки» заборонено замінювати будь-які види відпусток неповнолітнього працівника грошовою компенсацією.
Звільнення працівників, молодших 18 років, з ініціативи роботодавця допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою служби у справах неповнолітніх. При цьому, звільнення з підстав, визначених у пунктах 1, 2, 6 статті 40 КЗпП України (змін в організації виробництва і праці, в т. ч. ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників; виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров"я, які перешкоджають продовженню даної роботи; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу) проводиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.
При цьому, батьки, а також службові особи мають право вимагати звільнення неповнолітнього, якщо продовження роботи загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси. За порушення законодавства про працю щодо неповнолітніх, посадові особи підприємств, установ і організацій та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть адміністративну відповідальність відповідно до ч. 2 ст. 41 КУпАП в розмірі від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700,00 грн. до 5100,00 грн.).
Крім цього, юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у відповідності до ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Головний державний інспектор
управління Держпраці у Полтавській області
Наталія Ляшенко
