Призов на строкову військову службу весною 2019 року
З 1 квітня 2019 року відповідно до Указу Президента України «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2019 році» від 30.01.2019 № 22/2019 (далі — Указ № 22/2019) розпочався весняний призов на строкову військову службу, який буде тривати до 30 червня 2019 року.
В Указі № 22/2019 визначено, що на строкову військову службу призивають придатних для цього за станом здоров’я громадян України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 20 років, та старших осіб, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову службу.
Частиною 1 статті 23 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» № 2232 (далі- Закон № 2232) визначені строки строкової військової служби, що у календарному обчисленні становлять: для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, — до 18 місяців; для осіб, які на час призову на службу мають ступінь вищої освіти спеціаліст або магістр, — до 12 місяців.
Призов на строкову службу передбачає: проходження призовниками призовної комісії; відправлення їх до військових частин (ч. 3 ст. 15 Закону
№ 2232, абз. 2 п. 57 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом № 352).
Для роботодавця це означає необхідність: оповістити працівника про необхідність прибути на призовну дільницю для проходження призовної комісії; забезпечити державні гарантії на час
проходження призовної комісії (у т. ч. на час проходження медичного огляду, а за потреби — медичного обстеження у лікувальному закладі); увільнити працівника від роботи на час проходження
строкової служби із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку (ст. 119 Кодексу законів про працю України).
Оповіщення про призов на строкову військову службу відбувається
повістками, врученими призовникам через житлово-експлуатаційні організації, домовласників, відповідні виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, де немає військових комісаріатів, керівників підприємств, установ, організацій, навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форми власності (п. 64 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом № 352).
Порядок оповіщення призовників про виклик на призовні дільниці визначено пунктом 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних № 921. Роботодавець повинен: видати наказ про оповіщення; довести наказ до відома призовників у частині, що стосується їх прибуття до військкомату у визначені строки; проконтролювати результати оповіщення; проконтролювати прибуття призовників до військкомату; письмово повідомити військкомат про осіб, які не виконали наказ та не прибули за викликом до військкомату.
Поважними причинами неприбуття призовників до призовних дільниць визнають: перешкода стихійного характеру, хвороба призовника або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (ч. 11 ст. 15 Закону № 2232). Причини відсутності мають бути підтверджені документально.
Відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до Закону за сімейними обставинами, станом здоров'я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності (ст.17 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу")
Підстави звільнення від проходження військової служби
Від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України:
- які визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час;
- які до дня відправлення на строкову військову службу досягли 27-річного віку;
- які виконали обов’язки служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів;
- батько або мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат або сестра яких загинули, померли або стали інвалідами під час проходження військової служби або зборів військовозобов'язаних. Призовники, які мають право на звільнення від призову на цій підставі, можуть його не використовувати;
- які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах;
- які були засуджені за вчинення злочину до позбавлення волі, обмеження волі, у тому числі із звільненням від відбування покарання;
- яким після закінчення вищих навчальних закладів присвоєно військові (спеціальні) звання офіцерського (начальницького) складу.
Призовники, яким надано відстрочку від призову на строкову військову службу, зобов'язані щороку до 1 жовтня подавати у районні військові комісаріати документи, що підтверджують їх право на відстрочку.
За порушення законодавства про військову службу передбачено два види відповідальності— адміністративна і кримінальна.
Статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення військовозобов’язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах передбачений штраф від п’яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 до 119 гривень).
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті або частиною першою статті 211 цього Кодексу, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, штраф 170-255 гривень.
Кримінальна відповідальність за ухилення від призову на строкову військову службу настає за статтею 335 КК України і передбачає обмеження волі на строк до 3-х років.
