Щодо оплати праці
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оплату праці" (далі - Закону) працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
Заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється.
За чч. 4, 5 ст. 24 Закону виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам.
За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
Отже, виплата заробітної плати шляхом перерахування коштів на установу банку можлива лише за особистої письмової згоди працівника - право вибору банку та відкриття в ньому рахунку належить працівникові.
Роботодавець не має права наполягати на виплату заробітної плати працівникові на обрану ним установу банку.
Відповідно до ст. 22 Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Тобто, виплата заробітної плати через установу банку без особистої письмової згоди працівника може бути визнана як порушення роботодавцем законодавства про працю.
Головний державний інспектор
Управління Держпраці у Полтавській області
Наталія Ляшенко
