Щодо проведення коригування середньої заробітної плати
При проведенні заходів державного контролю значна кількість роботодавців, які використовують найману працю, допускають порушення вимог законодавства про працю в частині оплати праці при розрахунку середнього заробітку щодо коригування середньої заробітної плати для оплати щорічних відпусток або грошової компенсації при звільненні.
За ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100. Дія даного Порядку поширюються на всі підприємства, установи, організації та фізичних осіб - підприємців, що використовують найману працю.
Відповідно до пункту 10 Порядку, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах, як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу (до підвищення) коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
За роз'ясненням Міністерства соціальної політики (Лист від 17.05.2018 р. № 838/0/101-18), коригування середньої заробітної плати передбачено для того, щоб працівники у випадку підвищення окладів (тарифних ставок) при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її розрахунку відповідно до норм Порядку не втрачали у заробітку, а тому коригування середньої заробітної плати необхідно проводити і у разі відсутності колективного договору.
Коефіцієнт, на який необхідно провести коригування виплат, обчислюється шляхом ділення окладу (тарифної ставки), встановленої після підвищення, на оклад (тарифну ставку), який працівник мав до підвищення.
На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування
заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх
фінансових можливостей.
Якщо госпрозрахункові підприємства чи фізична особа - підприємець не мають можливості провести коригування середньої заробітної плати на коефіцієнт підвищення посадових окладів (тарифних ставок), то приймається рішення про зменшення коефіцієнта коригування, виходячи з фінансової спроможності підприємства.
Рішення про зменшення коефіцієнта коригування в зв'язку з фінансовими можливостями оформлюється наказом, який обов'язково повинен бути погоджений з профспілковим комітетом або іншим уповноваженим представляти інтереси працівників органом.
При цьому в наказі обумовлюються причини, які не дозволяють провести коригування в повному обсязі (зокрема, зниження рентабельності, обсягів виробництва; недостатність обігових коштів тощо).
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у
розрахунковому періоді, визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв'язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо, таке коригування середньої заробітної плати не провадиться.
Головний державний інспектор
Управління Держпраці у Полтавській області
Наталія Лященко
