Щодо прийняття "на стажування"
На практиці значна кількість "непорядних" роботодавців допускають до роботи працівників без укладення з ними трудового договору - "на стажування".
За ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому постновою КМУ від 17.06.2015 р. № 413 (ч. 3 ст. 24 КЗпП України).
Стажування - це набуття особою практичного досвіду виконання завдань і обов’язків на робочому місці підприємства, установи, організації до початку самостійної роботи під безпосереднім керівництвом досвідченого фахівця. Проходження стажування при прийнятті на роботу законодавчо передбачено лише для певних категорій осіб - державних службовців, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, зареєстрованих безробітніх.
Якщо роботодавець зазначає, що бажає впевнитися чи відповідатиме працівник тим вимогам, які він йому висуває, то в такому випадку працівника можна прийняти на роботу "з випробувальним терміном".
Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу, з яким працівник повинен бути ознайомлений під підпис. При прийнятті на роботу з випробувальним терміном має бути обов'язкова згода працівника на випробування. Власник не має права в односторонньому порядку встановлювати працівнику випробування.
Строк випробування при прийнятті на роботу не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців.
Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.
У період випробування на працівника поширюються норми законодавства про працю, правила внутрішнього трудового розпорядку та умови колективного договору, порядок оплати праці, преміювання.
Не встановлюється випробування при прийнятті на роботу для осіб, які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи; осіб, обраних на посаду; переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади; осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи; вагітних жінок; одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців; осіб на тимчасові та сезонні роботи; внутрішньо переміщених осіб. Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.
Отже, роботодавець не має права допускати до роботи "стажиста" без укладення з ним трудового договору, повідомлення ДФС, без оплати його праці та податків.
В даному випадку "стажист" втрачає право на належні і безпечні умови праці, пільги та гарантії, встановлені державою: тривалість робочого часу не більше 40 годин на тиждень, тривалість щотижневого безперервного відпочинку не менше 42 годин на тиждень, на оплату праці в розмірі, не меншому за мінімальний, право на відпустку (щорічну, у зв'язку із навчанням, по догляду за дитиною, ін.), на оплату страхових виплат, а отже є соціально незахищеним, а роботодавець може оплатити штраф у розмірі 30 мінімальних заробітних плат (на сьогодні це – 125190 грн.) за кожного "стажиста" або бути притягненим до кримінальної відповідальності за грубе порушення законодавства про працю.
Головний державний інспектор
Управління Держпраці у Полтавській області Наталія Ляшенко
