У яких випадках надається допомоги по тимчасовій непрацездатності
Законом «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV встановлено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхових випадків, зокрема, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві.
У разі, якщо застрахована особа не здійснює трудову діяльність (підприємство не працює, оформлено простій, заробітна плата не нараховується, ін.), то допомога по тимчасовій непрацездатності не надається.
Крім цього, застрахована особа має право на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо вона знаходиться у щорічній основній чи додатковій відпустці.
Якщо під час простою підприємства не з вини працівника передбачено вихід працівника на роботу і у нього настала тимчасова непрацездатність, то йому призначається допомога по тимчасовій непрацездатності на підставі виданого у встановленому порядку листка непрацездатності.
Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:
1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;
3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
5) у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;
6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.
Тобто, допомога по тимчасовій непрацездатності надається за умови, якщо працівник здійснює трудову діяльність.
Головний державний інспектор
Управління Держпраці у Полтавській області Наталія Ляшенко
