Шлюбний договір - це домовленість між майбутніми або вже одруженими партнерами, яка дає змогу чітко визначити їхні майнові права та обов’язки.
Він дозволяє заздалегідь узгодити, як розподілятиметься майно в разі розлучення чи інших життєвих змін. Підписати такий договір можуть як наречені до офіційної реєстрації шлюбу, так і подружжя, яке вже перебуває у шлюбі. Якщо один із наречених є неповнолітнім, обов’язковою є нотаріально засвідчена згода батьків або піклувальника. Натомість пара, що живе разом без офіційного шлюбу, не має права укладати такий договір.
Цей документ повинен бути підписаний особисто кожною стороною - представники, навіть з довіреністю, не мають права підписувати шлюбний договір замість подружжя. Верховний Суд у справі № 757/10715/17 прямо вказує, що такі угоди пов’язані з особистими стосунками, тому підписати їх за дорученням неможливо.
Договір оформлюється у письмовій формі, складається у трьох примірниках і посвідчується нотаріусом. Якщо не дотримано нотаріальної форми, документ втрачає юридичну силу.
Щодо змісту договору - він може регулювати лише майнові відносини між подружжям. Наприклад, у ньому можна вказати, як розподіляється спільне чи особисте майно, хто за що відповідальний фінансово, або як подружжя буде діяти в разі розірвання шлюбу. Також допускається встановлення майнових обов’язків батьків щодо дітей. Натомість договір не може втручатися в особисте життя - у ньому не можна прописувати взаємні обов’язки в побуті чи встановлювати правила виховання дітей.
Закон також забороняє умови, що порушують права дитини або суттєво погіршують матеріальне становище одного з подружжя. Якщо договір передбачає, що все майно після розлучення залишиться лише одній стороні, це може вважатися «надзвичайно невигідним становищем» і бути підставою для визнання договору недійсним. Усі такі випадки оцінюються судами індивідуально.
Окремо слід пам’ятати, що не можна передавати у власність одній стороні майно, яке підлягає державній реєстрації, наприклад, нерухомість, через шлюбний договір.
Дата початку дії договору залежить від моменту його укладення: якщо документ підписано до шлюбу - він починає діяти з дня його реєстрації, якщо після - з моменту нотаріального посвідчення. У договорі сторони можуть самостійно визначити його строк дії, а також передбачити дію окремих умов навіть після розлучення.
Змінити умови чи скасувати договір можна лише за взаємною згодою подружжя. Будь-яка зміна повинна бути нотаріально посвідчена. Односторонньо змінити чи відмовитись від договору - заборонено. Проте, якщо ситуація суттєво змінилася, договір може бути змінений судом - з урахуванням інтересів однієї зі сторін або дітей.
Суд може визнати договір недійсним, якщо його було укладено з порушенням закону. Наприклад, якщо він не був засвідчений нотаріусом, підписаний особами без належної дієздатності, укладений без згоди батьків (у випадку неповнолітніх), містить умови, що ставлять одну зі сторін у явно несправедливе становище, або якщо сторони діяли під впливом обману чи тиску. Також підставою для недійсності є порушення закону, наприклад, втручання в особисті права або права дітей.
У підсумку, шлюбний договір — це корисний юридичний інструмент для врегулювання майнових питань між подружжям, але тільки за умови його грамотного складання, повного дотримання закону та рівноваги між інтересами обох сторін.
