Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (ККС ВС) у постанові від 14 січня 2025 року у справі №592/7961/18 чітко визначив, що протиправна поведінка пішохода, який перебував на проїзній частині, не звільняє водія від обов’язку дотримуватися пункту 12.3 Правил дорожнього руху (ПДР).
Ця норма вимагає від водія негайно зменшити швидкість, аж до повної зупинки транспортного засобу, або безпечного об’їзду перешкоди, якщо це безпечно для інших учасників руху.
Обставини справи
У справі водій службового автомобіля, порушивши ПДР, спричинив тяжкі тілесні ушкодження пішоходу, який перетинав проїжджу частину поза межами пішохідного переходу. Суди першої та апеляційної інстанцій визнали водія винним за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження) та призначили покарання.
У касаційній скарзі цивільний відповідач стверджував, що суди не врахували порушення пішоходом ПДР, зокрема перебування на проїзній частині у стані алкогольного сп’яніння, що, на його думку, мало вплинути на оцінку винуватості водія.
Позиція ККС ВС
Верховний Суд залишив рішення апеляційного суду без змін, наголосивши, що протиправні дії пішохода не завжди звільняють водія від відповідальності. Суд визнав, що поведінка пішохода, який порушив пункт 4.14 г ПДР (перетин дороги поза пішохідним переходом), створила небезпеку для руху. Проте це не звільняє водія від виконання вимог пункту 12.3 ПДР, який зобов’язує вжити заходів для уникнення небезпеки, зокрема зменшити швидкість або безпечно об’їхати перешкоду.
ККС ВС підкреслив, що незалежно від причин виникнення небезпеки (у цьому випадку – протиправної поведінки пішохода), водій мав діяти відповідно до ПДР. Порушення водієм пункту 12.3 ПДР перебуває у прямому причинно-наслідковому зв’язку з настанням тяжких тілесних ушкоджень потерпілого.
Апеляційний суд врахував порушення пішоходом ПДР під час визначення покарання, однак встановив, що саме дії водія стали вирішальними у настанні наслідків.
Висновки для практики
Постанова Верховного Суду має важливе значення для правозастосовної практики. Вона підтверджує, що водії несуть відповідальність за дотримання ПДР навіть у ситуаціях, коли небезпеку створюють інші учасники руху. Суд підкреслив пріоритетність обов’язку водія забезпечувати безпеку на дорозі, незалежно від поведінки пішоходів чи інших осіб.
Це рішення є орієнтиром для судів нижчих інстанцій у подібних справах, нагадуючи про необхідність ретельного аналізу причинно-наслідкових зв’язків між діями учасників дорожнього руху та наслідками, що настали.
