Президент Володимир Зеленський підтримав закон про визнання депортованими громадян України, які у 1944-1951 роках були примусово переселені з території Польської Народної Республіки. Ці події стали одним із трагічних наслідків Другої світової війни, які вкотре підтвердили жорстокість методів комуністичного режиму.
Серед історій депортованих українців – спогади Миколи Ткачика. У 1945 році його родину – батьків Стефана Яковича та Устину Юріївну разом з чотирма дітьми було примусово переселено до села Шилівка на Полтавщині. Депортації зазнало ціле село на Лемківщині, загалом 57 родин.
Їм обіцяли, що односельці не будуть розділені, проте родини розселяли по різних районах. Комусь надавали потрощені будинки і пропонували самим їх облаштовувати, деякі родини були вимушені гуртом проживати у сільському клубі. Проте депортовані односельці намагалися попри усі складнощі триматися разом та допомагати одне одному.
Ця згуртованість збереглася до наших днів.
Станом на 1 жовтня 1945 року на територію Полтавської області було депортовано 1581 людину, з них 300 - діти.
Утиски, переслідування, терор – маркери режиму, який і сьогодні зазіхає на свободу і права людини, цінності та національну ідентичність.
Пам'ятаємо. Боремося.
На фото: 7 лемківських родин, початок 2000 років
