Чи має право звільнити роботодавець працівника у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників
в період тимчасової непрацездатності?
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, зокрема, у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
При цьому, за ч. 4 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 частини першої цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених, зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Якщо працівник був попереджений про скорочення за два місяці, але в день звільнення не з’явився на роботу та повідомив що захворів, то звільнити його в період тимчасової непрацездатності не можна.
Офіційним документом, що підтверджує тимчасову непрацездатність є листок непрацездатності. Він має бути засвідченим у відповідності з Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 р. № 455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 р. за N 1005/6196.
Пред’являти листок непрацездатності роботодавцю працівник зможе тільки після закінчення лікування та його закриття. Якщо працівник надав роботодавцю недостовірну інформацію про тимчасову непрацездатність і день звільнення був пропущений, то роботодавцю доведеться знову попереджати працівника про скорочення.
Згідно з пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. N 58 (зі змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за N 110, днем звільнення вважається останній день роботи.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України – виплатити заробітну плату, вихідну допомогу та грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки.
Отже, останнім днем роботи є не останній день періоду тимчасової непрацездатності, а є день розірвання трудового договору.
Оскільки працівник перебуває з роботодавцем у трудових відносинах, то останній день його роботи має бути оплачений згідно з умовами трудового або колективного договору.
У разі якщо працівника було звільнено, але тимчасова непрацездатність буде підтверджена після звільнення, то роботодавцеві потрібно буде оплатити працівнику допомогу по тимчасовій непрацездатності та відкоригувати дату звільнення шляхом внесення змін до наказу про звільнення.
Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Головний державний інспектор
Управління Держпраці у Полтавській області
Наталія Ляшенко
