Про роботу без оформлення трудових відносин
Право на працю громадянам гарантовано статтею 43 Конституції України: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Використання примусової праці забороняється.
В наш час економічної нестабільності в Україні, невпинної інфляції та масового безробіття значна частина громадян мають проблеми із працевлаштуванням, а тому готова до виконання будь-якої роботи за будь-яких умов, навіть без оформлення трудових відносин. Працівники, довіряючи своїм роботодавцям, погоджуються працювати без укладення трудових договорів, а отже без отримання заробітної плати, без отримання простих соціальних пільг та гарантій захисту, які є законним правом будь-якої особи. Але мало хто із працівників задумується саме про наслідки, які можуть виникнути. Чинне трудове законодавство не регулює відносини працівника, який пропрацював на роботодавця без оформлення відповідних трудових відносин. Отже, фактично Ви не є працівником, а особа, на яку Ви пропрацювали, не є роботодавцем. Як би прикро це не звучало, але Ви відпрацювали, в кращому випадку, «за дякую».
До управління надходить значна кількість звернень громадян, щодо порушення роботодавцями законодавства про працю, зокрема виконання працівниками роботи без укладення трудових договорів та відмови роботодавців виплачувати заробітну плату за виконану працівниками роботу, проводити розрахунок при звільненні, мотивуючи це тим, що працівники взагалі не працював. Як бути працівнику в даній ситуації?
Відповідно до статті 24 КЗпП України роботодавцям заборонено допускати працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення про це органів Державної фіскальної служби.
Стаття 48 КЗпП України передбачає, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів.
Відповідно до п. 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України 29.07.93 N 58, з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма N П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року N 277, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).
Отже, якщо не було укладено трудовий договір, не було видано відповідний наказ чи розпорядження, повідомлено органи Державної фіскальної служби, внесено відповідний запис до трудової книжки працівника, у Вашого роботодавця відповідно й не виникає обов’язку перед Вами щодо виплати заробітної плати! Кодекс законів про працю не регулює трудові відносини між працівником та роботодавцем, якщо не було укладено трудового договору.
Згода працівника працювати без укладення трудового договору або на роботодавця, який здійснює діяльність без державної реєстрації позбавляє його:
– трудових прав (гарантованого державою розміру заробітної плати, оплачуваної щорічної відпустки, відпустки по догляду за дитиною тощо);
– соціальних гарантій (страхових виплат у разі хвороби, безробіття, нещасного випадку);
– належних умов праці, безпеки та гігієни праці;
– підвищення кваліфікації, навчання протягом життя;
– пенсії, медичного забезпечення.
Згідно з ч. 6 статті 232 КЗпП України працівники, у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору, мають право звернутись до суду з заявою про оформлення трудових відносин та встановлення періоду такої роботи. При цьому працівнику необхідно буде надати до суду підтверджуючі матеріали та докази.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, суд одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.
Державна служба України з питань праці (Держпраці) та її територіальні органи в межах наданих повноважень здійснюють нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю.
Згідно зі статтею 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Крім цього, стаття 41 КупАП передбачає за вищезазначене порушення накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Головний державний інспектор
управління Держпраці у Полтавській області
Наталія Ляшенко
