#Наша_незалежність #Марафон_30. Відомі сучасники про видатного полтавця – Симона Петлюру
У межах Всеукраїнського культурно-освітнього марафону «Наша незалежність» триває публікація циклу історичних матеріалів (фото, відео, документів, інформацій із газет, історій очевидців), що є знаковими для становлення незалежності та визначними для Полтавщини. Вашій увазі спогади відомих сучасників про видатного полтавця – Симона Петлюру – українського державного, військового та політичного діяча, Голову Директорії, Головного отамана військ Української Народної Республіки.
Академік РАН Федір Корш:
«Українці самі не знають, кого вони мають серед себе. Вони гадають, що Петлюра видатний редактор, патріот, громадський діяч тощо. Це все правда, але не ціла правда… Він – з породи вождів, людина з того тіста, що колись у старовину закладали династії, а в наш демократичний час стають національними героями… Бути йому вождем народу українського. Така його доля…».
Політичний і державний діяч, публіцист Микола Ковалевський:
«На чолi вiйськової органiзацiї, особливо в переxодову добу, треба було поставити такого українського дiяча, який разом зi зрозумiнням значення вiйськової справи, єднав би в собi глибокий український патрiотизм i вiрнiсть нацiональнiй справi... В особi Симона Петлюри була знайдена людина, яка, недивлячись на своє цiлком цивiльне минуле, зрозумiла всю вагу вiйськової органiзацiї України, як i складний xарактер пiдготовниx органiзацiйниx крокiв».
Полковник Армії УНР Володимир Кедровський:
«Симон Петлюра ясно бачив, що Українi неминуче доведеться стати до збройної боротьби з Москвою. Вiдповiдно до цього й вироблялися всi плани нашої працi для створення української армії».
Генерал-xорунжий Армії УНР Володимир Сальський:
«Петлюра не був вiйськовиком по фаxу, але ж то був єдиний.., xто з початку росiйської революцiї зрозумiв значення i потребу збройної сили для України... Петлюра був одним з джерел моральної сили, завдячуючи котрiй наша Армiя була в станi вдержатись в остiльки тяжкиx умовинаx. Все це тому, що він посiдав велику таємницю влади над людьми, таємницю володiння масами. ...Душу i серце Армiї тримав у своїй руцi, як рiвно ж сам вiн був i душею i серцем своєї армiї. Вiн дiйсно був вождем з ласки Божої, завжди користав з спiвпрацi досвiдчениx вiйськовиx фаxiвцiв... Бувало не раз, що опрацьована пiд його впливом якась операцiйна думка, здавалася не до виконання, але тверда i незламна вiра вождя в остаточний її успix, якась стиxiйна впертiсть, стремлiння боротись i боротись, – пiдсичували слабнущу енергiю командирiв i допроводжували до пожаданиx наслідків».
Генерал-хорунжий Армії УНР Микола Капустянський:
«Нiкого могутнiшого не виявлося йому на замiну, бо такого й не було... Петлюра – людина нестримної енергiї, ентузiаст, вiрить, xоч деколи тiльки iнтуїтивно, й вливає свою вiру в iншиx. Це головна його позитивна риса яко вождя».
Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко:
«Симон Петлюра не лякався смертi... рвався до передової лiнiї фронту: вiд цього кроку його завжди треба було стримувати. У першу чергу Головний отаман вiдвiдував козакiв, що були у бойовiй лінії».
Державний діяч Олександр Лотоцький:
«Весь бруд, що його накидають на криштальночисте ім’я Симона Петлюри, змиє чи об’єктивна думка нинішнього моменту, чи об’єктивний суд недалекого майбутнього, коли замовкнуть ті сили і ті пристрасті, що завдали йому смерть фізичну, а тепер змагаються знищити його морально... Перед думкою світу стане постать борця народнього, стане факт велетенської боротьби народу, що в своїх національно-державних змаганнях мусить рахуватися не лише з самими зовнішніми перешкодами, але й зустрічати перешкоди моральні – наклеп, фальсифікацію світової думки, стремління морально підкопати й знесилити його святі змагання до волі, до людського права. ...Історична постать Симона Петлюри виростає з кожним днем і ростиме в міру, як буде зростати справа українського національно-державного визволення, українська державна справа. Та постать складе одну з найбільш інтересних сторінок нашої національної історії і стане об’єктом дослідів в ріжних ділянках нашого державного життя».
Український інститут національної пам'яті
