Трагедія одного народу
18 травня 1944 року відбулася трагічна подія в історії кримсько-татарського народу - депортація кримських татар радянською владою.
Депортація кримських татар – один з найбільших злочинів радянського режиму. Увесь кримськотатарський народ радянська влада звинуватила у співпраці з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. Всього було виселено в Узбекистан і сусідні райони Казахстану, Таджикистану і в деякі регіони РРФСР 238,5 тисячі кримських татар, без урахування демобілізованих військових. У результаті депортації загинуло 46% чисельності кримськотатарського населення, серед яких половина - це діти до 18 років. В Україні депортацію кримськотатарського народу визнали геноцидом.
20 березня 2014 року Верховна Рада України прийняла Постанову №1140-18 «Про... гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення у складі України».
Історія кримсько-татарського народу викликає великий біль за приниження корінного населення Кримського півострова, співчуття всім, хто знайшов у собі сили пережити розлуку з батьківщиною, гордість за нескорений народ, який і сьогодні продовжує боротьбу за свій рідний дім і свою батьківщину, яку вони бачать в єдності з Україною.
